Спогади учасника бойових дій Чулія Олександра Івановича

Жителя села Крупець Славутського району, Хмельницької області.

   Під час спілкування із Олександром Івановичем, ветераном Великої Вітчизняної війни, ми дізналися, якою важкою була  доля юнаків ХХ століття, які за покликом крові йшли захищати Батьківщину. Таким був і  Олександр Іванович, як  і інші юнаки (1926 року народження) села Крупець і найближчих сіл. Під час   війни Олександра   призвали у Житомир в учбовий батальйон, там він були з березня по серпень місяць 1944р, а в серпні  їх відправили на фронт.  «Серед нас не було жодного бійця зі страхом в очах, жоден не мріяв про нагороду, лише перемогти, очистити землю від ворога, було основним бажанням кожного із нас»,- сказав Олександр Іванович.  Служив він  у 29 девізії 189 полку. Під час воєнних дій його було важко поранено, ворожа куля ввійшла йому в праву  щоку і вийшла  наскрізь через  ліву. Після поранення  лікувався  у військовому  шпиталі, через  ускладненість  поранення його було комісовано і відправлено додому. Через деякий час після обстеження для Олександра Івановича дали першу групу інвалідності.  Після війни почали відмовляти ноги і Олександра Івановича відправили на лікування в Хмельницький військовий шпиталь. Неодноразово надавалися путівки на лікування до Києва та Хмельницького.