Літературне перо учнів

Якщо подивитися в майбутнє

Іду я з часом в одну ногу,

А хочу бігти наперед,

Щоб знати, як подолати будь-яку знемогу,

Щоб ніколи не повертатись назад.

Я хочу знати долю всіх,

Бачити, що буде з ними там, далеко,

Щоб мати змогу допомогти для них,

Якщо стануть вони на стежку нелегку.

Якщо побачу я майбутнє,

То буду знати я тоді,

Що чекає наше людство,

Яку нитку доля плете Україні.

Я зможу багато зрозуміти

І допоможу людям жити,

Долю деяких зможу змінити

А я вірю

Вірю я, що прийде така година,

Коли весь світ буле знати слово "Україна”.

Вірю я, що ми подолаємо все,

Бо надію в серці український народ несе.

Я вірю, що прийде той час,

Коли побачать ті, що зверху нас,

Що будуть рівні люди всі,

 Не буде більше недоступної межі.

Я хочу вірити, що Україну

Ми бачитимемо таку єдину,

Яка досягла небачених вершин,

Знайшла ліки від усіх хвороб,

В якій би не було нероб,

Де працювали б усі разом,

Не було би кризи з газом.

Я вірю, що ми зможемо зробити,

Щось неймовірне,

За що можна похвалити,

За що не соромно буде нам.

   Життя моє –Хмельниччина

І уві сні і наяву

Бачу я Хмельниччину мою,

Оту, в якій живу я все життя,

Дивлюся з нею в майбуття.

Люблю в ній все я і ношу

У серці мрію золоту,

Що збережемо ми і наші діти

Вогонь кохання до неї,

Що буде в серці мерехтіти.

І маю я надію ще,

Що багатьом людям Хмельниччина

Щастя принесе,

Що не забудуть її люди

І процвітати вона вічно буде.

Рідний край

Є в кожної людини рідний край,

В якому вона народилась,

В якому побачила земний рай,

В якому мрія перша здійснилась.

Цей край прекрасний, веселковий,

Для кожного він один такий чудовий,

Де дитинство його пройшло,

Де радість першу життя принесло.

Україна

Десь там, на карті, є країна,

Звуть її люди –Україна.

Там протікає Дніпро славний

І простір там безмежний.

Там Чорне море і Азовське,

Повітря там морське-морське.

Там ріки гори і поля –

Україна це моя.

Люблю її я сильно-сильно,

Бо жити на землі цій вільно,

Кохати, дихати, чекати,

Творити, вірити й бажати.

Мова

Вона у нас одна, єдина,

Як мати рідна є одна.

Чудова, щира, люба. вірна,

Як ясне небо для нас вона.

Натерпілась болі, страху

І запеклої боротьби,

Не було для жодної мови такого жаху,

Та відновили її ми.

Найкраща, найбагатша, найрідніша –

Така є наша мова.

Весняного цвіту вона ніжніша,

І говорити слова добрі про неї

Ми будемо знову і знову.

Батьківщина

 Ми ростем на твоїй землі, Україно.

Ми дочки твої і сини,

Ми все, чого прагнемо, маємо

І завдяки тобі набираємось сили.

Любов для нас твоя відома

І любим ми тебе,

Ось річка тече нам знайома

І дерево росте твоє.

Ліси, поля, сади -

Все наше, рідне.

Любить тебе ми будем вічно

Сьогодні, завтра і завжди

І ти також, безперечно,

Не допусти для нас біди.